Любисток лікарський (20 шт.) / Levisticum officinale

Вирощують посівом насіння у відкритий ґрунт наприкінці літа або навесні через розсаду. Перед посівом насіння замочують у теплій воді, потім злегка підсушують та висівають. Зелень збирають за сезон не менше двох разів, з травня по вересень на другий рік вегетації.

Інші назви: любиста, зоряна трава, дудочник, зоборина, любимо, дудчаста трава, селера багаторічна, заборина.
Любисток - багаторічна гілляста трав'яниста рослина, що має прямостоячий, порожнистий, що досягає у висоту до 2 м і в діаметрі біля основи до 3 см, стебло.
Листя у нього велике, темно-зелене, блискуче, нижнє - двоякоперисте, верхнє - простоперисте. Квітки зон точні з 8-12 гілочками.
Цвіте любисток улітку, плоди дозрівають у вересні. Любисток часто використовують як декоративну рослину та вирощують десь біля будинку, у садах, на клумбах.
Українці це зілля люблять давно, цінують як лікувальний та косметичний засіб. Воно має сильний аромат і дуже гострий пряний смак, що трохи нагадує селера.
У народі ходить повір'я, що корінь любистка має «приворотну силу» і дівчата раніше напували відваром кореня любистка хлопців: вважалося, що такий напій є «приворотним зіллям», звідки і з'явилася одна з народних назв - любиста, кохана.
Любисток використовують ще як приправу, у невеликих кількостях у свіжому та сушеному вигляді. Зелень вживають у супах, салатах, м'ясних стравах з рисом, готують олійні та сирні суміші.
При засолюванні овочів використовують зелень та насіння. Кореневища висушують і вживають у порошкоподібному вигляді. Варять із них варення та цукати. Готують цукати із дрібно нарізаних на кільця молодих стебел. Але також зауважу, любисток має специфічний запах і смак, він може не всім сподобатися.

З лікувальною метою використовують корінь та листя любистка. У багатьох країнах його використовують у фармакології. У традиційній медицині з кореня любистка готують препарати для лікування серцевих, легеневих та нервових захворювань.
У народній медицині любисток застосовують, перш за все, як сечогінний, серцевий, відхаркувальний, очищаючий і болезаспокійливий засіб. Корінь любистку збуджує апетит і знімає шлункові кольки.
Застосовується при водянці підвищення діурезу (при набряку ніг), при запаленні нирок і сечового міхура. Рекомендується також при запізнюванні менструацій, для стимулювання секреції жовчі, при подагрі і ревматизмі, при катарі дихальних органів і для ванн при ранах, що важко загоюються, і гнійниках на шкірі.
Зовнішньо відвар кореня любистка застосовують для поліпшення росту волосся, а також як профілактика від випадання волосся. А ще, якщо трохи пом'яти свіжий лист любистка, щоб він пустив сік, і прикласти його до чола, то зменшується головний біль, незалежно від того, що біль викликало. Основною лікувальною формою, під час лікування, у народній медицині застосовують настій.
Настій любистка: 1 чайну ложку сухого подрібненого коріння залити 1 склянкою окропу, настояти 20-30 хв. Приймати по 1 столовій ложці 3 десь у день.
При екземах, псоріазі, свербіжах, нейродерміті настій кореня використовують для ванн.
Деякі цілителі корінь любистка кип'ятити не рекомендують, оскільки вважають, що при цьому руйнуються складові основної діючої речовини - ефірної олії.
Настій кореня радять приймати при імпотенції.
Відвар плодів і листя любистку: 1 чайну ложку сировини на 1 склянку окропу і вживати по 1 столовій ложці 3 рази на день. Листя збирають влітку, а насіння та коріння в серпні у рослин, з яких протягом сезону не зрізалося листя.
Відвар кореня любистка готують з розрахунку 30-40 г кореня на 1 літр води, кип'ятити 5-7 хвилин (можна коріння попередньо замочити на ніч). Після цього процідити отриману кількість відвару випивають протягом дня розділивши на 5 прийомів.
Цей рецепт використовують при захворюваннях серця, нирок, шлунково-кишкового тракту, а також як сечогінний, відхаркувальний засіб, як засіб, що послаблює біль при хворобливих менструаціях та запалення сечостатевих органів.
Любисток, протипоказання. Не рекомендується приймати любисток вагітним жінкам, а також протипоказаний при запаленні паренхіми нирок.