Дагга / Левовий хвіст (3 шт.) / Leonotis Leonorus

Синоніми: wild dagga (дикі коноплі), вухо лева, левовий хвіст, квітка мінарета, koppiesdagga, rooidagga, wildedagga, duiwelstabak (тютюн диявола), umfincafincane (Xhosa), imunyane (мова зуу).

Ареал: Південна Африка

Активні речовини: Алкалоїдом, відповідальним за психоактивні ефекти леонотису, є леонурин. Саме він створює подібну марихуану дію.

Спосіб споживання Найпоширеніший спосіб вживання даггі, це куріння. Куряться квіти даггі, причому курити краще через бонг, кальян, або велику трубку. Стандартна доза – 1 грам. Вдало застосовується як помічник у зупинці внутрішнього діалогу. Дуже непоганий в міксі з MJ, особливо як підготовка свідомості до переходу в більш глибокі зміни свідомості від ряду психоактивних рослин, таких як Сальвія, Йопо, Іпомея і т.д.

Використовується за 20-40 хвилин до прийому перелічених вище, щоб послабити пута нашого повсякденного світосприйняття. Так само можна заварити грама три окропу. Можна окремо заварити, можна заварити та покурити. Але все ж таки в заварці малоефективний….

Опис рослини: Даггу використовують місцеві племена, особливо для куріння, а також заварюють його як чай. У нас він теж набув своєї популярності, точніше на півдні країни. У деяких кафе курортних міст його продають як курильна суміш у кальян.

Листя і квіти леонотису мають психоактивні властивості і тому довгий час використовувалися народами Африки для отримання релаксуючого ефекту під час куріння.

Справді, волохатие квітки леонотису нагадують левове вухо, тому латиною виду дано назву - leonorus. Хоча цю рослину часто називають дикою коноплею, але ні ботанічної, ні хімічної спорідненості вони не мають.

За повідомленнями дослідників, ефекти від вживання квіток леонотису характеризуються зняттям напруги, легким запамороченням та ейфорією.

Африканське плем'я Hottentots і Бушмени висушували квіти рослини на сонці, а потім курили суміш як заміну традиційному гашишу.

У літературі можна знайти досить багато доказів лікарського застосування леонотису. Племена Зулусов застосовували водні настої листя на лікування головного болю. Суміш листя з корінням або зеленою м'якоттю фруктів Strychnos spinosa наполягали у гарячій воді, використовуючи їх як блювотні засоби при укусі отруйної змії. Традиційні цілителі наповнювали рот листям і кусали пацієнта в тіло досить енергійно, щоб викликати крововилив, що дозволяє лікам проникнути в кров хворого.

Настоянка квітів використовувалася при лікуванні кашлю та головного болю, у той час як листя та квіти для лікування гельмінтозу. Плем'я Xhosa також використовували рослину для обробки ран. В інших частинах Африки квіти, листя і стебла широко використовувалися як проносні та тонізуючі засоби, так само як у обробці грипу, туберкульозу, жовтяниці, м'язових судом, шкірних захворювань, ран, укусу отруйної змії та скорпіону.

У південній Африці чай із листя використовувався, як сечогінний засіб. Деякі південноафриканські племена розцінювали леонотис як народний засіб від діабету.

Досить часто можна зустріти вживання суміші квіток леонотису з тютюном.

Хороший заспокійливий ефект, особливо у доповненнях до сильнодіючих психотропів. Також цілий ряд позитивних впливів на організм: на ЦНС при курінні, на шлунково-кишковому тракті при заварюванні в малих дозах з певною систематичністю, ну скажімо 1.5 грама на день, а також його можна застосовувати в лікувальних цілях, під час ранніх стадіях різноманітних серцево-судинних захворювань .

Вирощування: Насіння необхідно замочити в теплій воді на 12 годин до набухання Проростання займає від 2 до 5 днів. Вдавіть насіння в землю, створіть вологість. Через два тижні пересадіть рослину у простору ємність. У Леонотіса велика коренева система, яка потребує простору. Рослина може досягати 2 метрів у висоту та більше. Ленотис віддає перевагу сухому грунту і багато сонця. Полив у міру висихання землі. При посадці у лютому цвітіння починається у червні-липні