Лобелія надута (Індіанський тютюн, 10 шт.) / Lobelia inflata

Синоніми: диявольський тютюн, лобелія роздута, індіанська тютюн

Ареал: росте в полях та на узбіччях доріг від Канади до Південної Америки.

Активні речовини: Хімія алкалоїдів лобелії широка. З рослини було виділено понад 20 алкалоїдів, з яких найголовніші – лобелін, лобеланін, лобеланідин, лелобанідин, лобінін та лобінанідин.

Для лікарських цілей лобелін отримують також напівсинтетичним шляхом із природних алкалоїдів лобеланіну та лобеланідину. Природний лобелін активніший фармакологічно, ніж синтетичний.

Алкалоїди містяться у всіх органах рослини: у насінні – 0,3–0,55%, квітах – 0,17–0,35, стеблах – 0,14–0,32, листі – 0,17–0,31%. Крім цього трава лобелії містить: макроелементи (мг/г) – До – 42,6, Са – 26,4, Mg – 6,4, Fe – 1,0; мікроелементи (мкг/г) – Мn – 25,2, Cu – 41,1, Zn – 92,5, Mo – 0,48, Cr – 17,2, Al – 553,5, Ba – 511,84, V - 5,6, Se - 0,12, Ni - 10,0, Sr - 54,16, Pb - 3,04, В - 90,0, Li - 0,88, Ag - 0,24, I - 0 24; концентрує Fe, Cu, Ba, Sr, Li, Ag, Se, Zn, особливо Fe, Cu, Ba.

Всі ці речовини, що діють, формують основу хімічного складу лобелії здутої (індіанського тютюну).

Фармакологічні властивості лобелії визначаються її хімічним складом. Як ентеоген її курять, зібрану в період цвітіння.

Препарати здутої лобелії застосовуються як збудники дихального центру при асфіксії новонароджених, при ураженні електричним струмом, блискавкою, при сонячному і тепловому ударах, отруєнні наркотиками, окисом вуглецю, при важких інфекційних захворюваннях і з діагностичною метою для визначення швидкості кровотоку. Збудлива дія алкалоїду лобеліну на дихальний центр проявляється рефлекторно через рецептори каротидних синусів. Поряд із збудженням дихального центру збуджуються й інші бульбарні центри. Порушення центру блукаючого нерва викликає брадикардію. Лобелін стимулює функцію надниркових залоз, підвищення вмісту адреналіну з подальшим підвищенням артеріального тиску. Оскільки лобелін не накопичується в організмі, можливі повторні його ін'єкції.

Препарати з лобелії застосовують і як відхаркувальний засіб. У токсичних дозах пригнічує дихальний центр та серцеву діяльність, спричиняє судоми.

Опис рослини: Лобелія здута - відноситься до сімейства дзвіночкові. Це однорічна трав'яниста рослина висотою 40-90 см, з тонкомочкуватою кореневою системою. Стебло прямостояче, слабогіллясте, злегка опушене, чотиригранне, містить млечний сік.

Листя чергове, довжиною 2,5-10 см, подовженояйцевидне, нерівномірно зубчасте по краях, тонке, голе, зверху темно-зелене з вдавленими жилками; знизу - світліші з виступаючими жилками; нижнє листя черешкове, середнє і верхнє - сидяче. Квіти довжиною 5-6 мм, світло-сині або блакитно-фіолетові, зібрані в кінцеві або пазушні рідкі суцвіття. Чашечка трубчаста, з 5 лінійними або лінійношилоподібними зубцями, гола, майже рівна віночку, що здувається при плодах. Віночок двогубий; верхня губа дволопатева, нижня трилопатева. Частки верхньої губи ланцетоподібні, загострені, нижньої – яйцеподібні та коротко загострені. Трубка віночка зовні гола, всередині біля основи волосиста. Тичинки, числом 5, з фіолетовими пильовиками, що зрослися в трубочку. Точка з нижньою двогніздною зав'яззю. Плід - двогнездна, здута (звідси видова назва лобелії), шкіряста, ребриста коробочка, довжиною 7-10 мм, з чашкою, що залишається, що розкривається 2 стулками. Насіння численне, довгасте, сітчасте, жовтувато-коричневе.

Цвіте із червня по серпень, плодоносить із серпня.

Вирощування: Лобелія розмножується насінням, яке навесні вирощують у парнику і зміцнілі розсади висаджують у підготовлений ґрунт на початку червня.