Чебрець Повзучий (15 шт.) / Thymus serpillum

Синоніми: Богородиця трава, Богородська трава, Гайбур, Цебрик, Чабрець боровий, Чабрець повзучий, Чабрик, Чепчик, Чобр, Щебрик.

Ареал: Рослина широко поширена в Європейській частині Росії, у Сибіру, Казахстані та в Україні. Лікарською сировиною служить трава чебрецю повзучого. Чебрець росте по схилах балок, у лісосмугах, нерозораних луках, утворюючи невеликі ділянки густих чагарників.

Активні речовини: тимол, рідкий карвакрол, цимол, цингіберен, борнеол, пінен, терпін, терпінеол, дубильні речовини, урсолова кислота, кавова кислота, хлорогенова кислота, олеанолова кислота, флавоноїди, гіркоти, мінеральні солі.

Трава містить ефірну олію (0,2-1,3%) з переважанням фенолів - тимолу і рідкого карвакролу. У незначних кількостях в ефірному маслі знайдено цимол, борнеол, пінен, терпинен, терпинеол, цингіберен та інші терпенові сполуки, також виявлені дубильні речовини, урсолова, кавова, хлорогенова та олеанолова кислоти, флавоноїди, гіркоти та мінеральні солі.

Надземна частина містить 0,2-0,6% (в поодиноких випадках до 1%) ефірної олії (20-40% карвакрол, 1,5-2% тимол, ліналоол, цинеол), 3-7% дубильних речовин, флавоноїди. Ефірна олія чебрецю містить не менше 55 компонентів

Спосіб споживання: Настій трави чебрецю звичайного (Infusum herbae Thymi vulgaris): 10 г (2 столові ложки) сировини поміщають в емальований посуд, заливають 200 мл (1 склянка) гарячої кип'яченої води, закривають кришкою і нагрівають 15 хв, охолоджують при кімнатній температурі 45 хв, проціджують, решту сировину віджимають. Об'єм отриманого настою доводять кип'яченою водою до 200 мл. Приготовлений настій зберігають у прохолодному місці трохи більше 2 діб.

Приймають по 1 столовій ложці 2-3 десь у день при кашлі.

Лікарською сировиною є висушена та обмолочена трава чебрецю. Вона є сумішшю цілісних або частково подрібнених шматочків стебел, тонких гілочок, листя і квіток. Запах сировини ароматний. Смак гіркувато-пряний, злегка пекучий.

Час збору - червень-липень. Збирають траву під час цвітіння. Зрізають пагони серпами або ножами без грубих частин, що здерев'яніли. Не слід рослину висмикувати з корінням, оскільки це веде до швидкого знищення його чагарників. Сушать траву на відкритому повітрі в тіні, в приміщеннях, що добре провітрюються, на горищах. Розстилають траву тонким шаром на папері, підстилках, періодично перемішуючи. Сушіння припиняють, коли листя і квітки при ворушенні починає легко обсипатися. Після сушіння листя та квітки обмолочують, просіюють крізь сито, відкидаючи дерев'янисті стебла та гілочки.

Столову ложку цього збору кип'ятять у 250 мл води протягом 5 хвилин, охолоджують, приймають по 1 столовій ложці 3 рази на день протягом 2-3 місяців. В результаті лікування швидко зникають напруження та неприємні почуття в ногах, руках, серці. Після прийому зазначеного відвару протягом 15 днів у багатьох хворих з'являється байдужість до алкоголю.

Опис рослини: Сімейство губоцвітих — Labiatae.

Маленький напівчагарник заввишки до 20-40 см, що утворює дерновики, з сильним приємним запахом.

Стовбури висотою 2-10 см, розпластані по грунті, тонкі, з гілками, що піднімаються, покритими волосками.

Листя короткочерешкове, жорстке, пластинка яйцеподібна або довгаста, еліптична, усеяна точковими залозками довжиною 5—10 мм, гола або негусто волосиста по краю.

Суцвіття головчасте, компактне. У нижніх квіток квітконіжки рівні чашечці, у верхніх — трохи коротші за неї. Чашечка волосиста, вузькодзвінкова, відгин її трохи довше трубки. Віночок довжиною 5-8 мм рожево-ліловий, двогубий, з відгином коротше трубки. Нижня губа трохи довша за неї, а верхня на верхівці виїмчаста, широкояйцевидна. Горішки довжиною до 6 мм, еліпсоїдальні.

Цвіте чебрець повзучий у червні-липні, а плоди дозрівають у серпні-вересні. Спосіб розмноження насіннєвий та вегетативний.

Варто зазначити, що кмин повзучий (чебрець) - поліморфний вигляд. Деякі систематики вважають його збірним, поділяючи на дрібні краєвиди. У природі їх дуже важко відрізнити, і тому збирачі використовуються нарівні з типовою формою. Найбільш часто заготовляється з широким ареалом проростання Тимьян Маршалла (Thymus marschallianus), Тимьян звичайний (Thymus vulgaris L.) і Тимьян повзучий (Thymus serpyllum L.).

Настій і відвар чебрецю звичайного (повзучого) часто застосовують для полоскання при запальних захворюваннях порожнини рота та ротоглотки, спричинених гнійними бактеріями. Галенові форми рослини з успіхом призначають при ларингітах, трахеїтах, бронхітах та бронхопневмоніях завдяки антисептичним, відхаркувальним, обволікаючим властивостям, а також здатності посилювати секрецію бронхіальних залоз, розріджувати мокротиння та прискорювати евакуацію продуктів запалення та слизових мас. Настої та відвари рослини широко використовуються для приготування лікувальних ванн та як примочок, вологих пов'язок при різних шкірних захворюваннях.

Успішно застосовують препарати чебрецю і при захворюваннях шлунково-кишкового тракту,

які супроводжуються зниженням шлункової секреції, атонією чи спазмами кишечника, метеоризмом.

При призначенні препаратів із трави чебрецю у хворих зникають болі в животі, нормалізується травлення, покращується відходження газів. Крім того, нормалізується мікрофлора кишечника за рахунок дезінфікуючих властивостей трави чебрецю.

У гінекології його використовують для ванн і спринцювання при запальних захворюваннях піхви, білях, особливо у жінок похилого віку.

Хвороби та вплив: запальні захворювання порожнини рота та ротоглотки, стоматити, ангіни, ларингіти, трахеїти, бронхіти, бронхопневмонії, різні шкірні захворювання, захворювання шлунково-кишкового тракту, захворювання суглобів, безсоння, алкоголізм.

Вирощування: Враховуючи, що насіння дуже дрібне, при насіннєвому розмноженні краще виростити розсаду. Для цього в середині березня насіння змішують з 3-4 частинами річкового піску, і висівають поверхнево в скриньку або горщик і прикривають його зверху склом до появи сходів. Додавання піску дозволяє більш рівномірно розподілити по поверхні дрібне насіння.

Влітку рослину можна розмножити зеленими живцями. Вони чудово укорінюються. Зрізають верхівки пагонів завдовжки 8-10 см до цвітіння. Висаджують їх у річковий пісок за схемою 3х3 чи 4х4 см. Накривають зверху плівкою або склом. Кілька разів протягом дня їх обприскують із пульверизатора. Вже через 15-20 днів утворюються коріння, а через місяць рослини можна висаджувати на ділянку. Догляд полягає у прополках. Рослини досить швидко стуляються і утворюють щільну, декоративну на вигляд, подушку.

З метою заготівлі лікарської сировини збирають глисточки під час цвітіння. Їх зрізають секатором або серпом, але в жодному разі не висмикують. Рослини легко висмикуються з коренем, але погано відновлюються. Траву сушать при температурі не вище 35оС, обмолочують, залишаючи тільки листочки та суцвіття. Термін зберігання сировини до 2-х років.