Дурман звичайний (листя, 5 г)/Datura stramonium

Синоніми: дурман звичайний, дурман смердючий, трава диявола, скажений огірок, дивдерево, дуроп'ян, дурне зілля, одур-трава, шалена трава, колючі яблука, бадура, бодяк, дурнишник.

Ареал: Центральна та Південна Америка, Африка, Азія, Австралія та Європа

Активні речовини: Дурман звичайний містить алкалоїди групи тропан. Концентрація алкалоїдів у листі дурману смердючого може коливатися від 0.25% до 0.36% (єдиний зареєстрований випадок концентрації алкалоїдів у листі дурману звичайного 0.5%). Коріння дурману звичайного містить від 0.18% до 0.22% алкалоїдів. Квіти можуть містити максимум 0.61%, а насіння до 0.66% алкалоїдів. Основними алкалоїдами є гіосціамін, скополамін.

Іншими активними алкалоїдами є белладонін, апоатропін, тропін. Висушене листя та насіння дурману звичайного містять від 0.1% до 0.6% алкалоїдів. Такі алкалоїди, як апоатропін і тропанол можуть утримуватися в звичайному дурмані тільки у разі тривалого зберігання свіжої рослини в неправильних умовах. Молоді рослини дурману смердючого містять, в основному, алкалоїд скополамін, а доросліші рослини алкалоїд гіосціамін.

Спосіб споживання: Висушене листя і квіти індійського дурману можна курити в чистому вигляді, або ж у комбінації з іншими травами, утворюючи таким чином специфічні курильні суміші.

Опис рослини: Назва виду дано Карлом Ліннеєм у роботі "Species Plantarum" (1753) і утворено від слів грецьк. strychnos і грецьк. manikos - божевільний. За іншою версією, видовий епітет лат. stramonium утворений від фр. stramoine - смердючий бур'ян.

Виростає по покладах біля житла, на засмічених місцях – вздовж доріг. Віддає перевагу сирим місцям. Однорічна трав'яниста рослина до 1,5 метрів заввишки. Корінь стрижневий, гіллястий, потужний. Листя чергові, черешкові, цілісні яйцеподібні, крупновиємчасто-зубчасті (несуть по краях великі зубці) з загостреною вершиною, зверху темно-зеленого кольору, знизу світліше. Квітки одиночні, верхівкові або пазушні, великі, білі, пахучі. Білий лійчасто-складчастий віночок і чашка зрістнолисті, п'ятичленові. Цвіте у червні-серпні. Плід - коробочка чотиригніздна, що розкривається чотирма стулками, покрита шипами. Під час дозрівання коробочка розтріскується. Насіння численне, ниркоподібне, матово-чорне. Розміри однієї сім'янки 3-3,5 мм на 2,5-3 мм та 1,5-2 мм.

Дурман смердючий збирають відразу після фази цвітіння і підвішують у тіні до повного висихання. Дурман звичайний можна курити в чистому вигляді, або змішувати з іншими травами, створюючи при цьому курильну суміш (багато племен індіанців курить сушене листя дурману звичайного разом з листям мучниці звичайної Arctostaphylos).
У двадцятому столітті дурман звичайний був одним з основних інгредієнтів у виробництві сигарет для лікування астми. Один грам сушеного листя дурману смердючого (вміст алкалоїдів 0,25%) розглядається як терапевтична ефективна доза для куріння (при лікуванні астми). Всю інформацію про допустимі дози звичайного дурману слід використовувати з великою обережністю. Адже, при курінні будь-яких психоактивних рослин, залишається невідомим інформація про дозу, що вдихається, і кількість алкалоїдів, що потрапляють в організм.
Ацтеки, які живуть на узбережжі Мексиканської затоки, готують магічні лікарські препарати на основі листя дурману смердючого, гашеного вапна та стручків перцю чилі. У Південній Америці, готують мазь зі свіжого перетертого листя дурману звичайного та оцту. Цю мазь використовують для зовнішнього застосування при болях у суглобах, а також м'язових болях. У регіоні Анд, дурман смердючий використовується як добавка до слабоалкогольних ритуальних напоїв.

Вживання дурману звичайного, а також інших видів дурману має бути вкрай дозованим. Оскільки 4-5 г сушеного листя дурману смердючого містять досить високу концентрацію алкалоїдів, що може призвести до смертельного результату. Не варто орієнтуватися на таке дозування дурману звичайного, як 1-2 г, адже концентрація алкалоїдів у рослині може значно коливатися, і лише 0,3 г сушеного листя можуть бути токсичними для організму.
У Марокко вживають насіння дурману шляхом вдихання диму, який випаровує ладан. Сорок насіння звичайного дурману вважається високою дозою, при якій наступають галюциногенні ефекти (для більшості ця доза є смертельною).

У Мексиці та сусідніх регіонах психоактивне використання дурману звичайного збігається з використанням дурману індійського Datura innoxia. Ацтеки вважають, що листя дурману смердючого може вбити темні сили, які відвідують невинні душі, а також відлякати відьом і чаклунів. Племена Майя називають дурман смердючий "mehen xtoh-k'uh", що в перекладі означає "маленьке рослини, спрямоване до богів".

Племена Міхе (Мексика) вважають, що в звичайному дурмані міститься дух рослини у формі дуже старої жінки

. Тому вони називають дурман звичайний «taigamih», що перекладається, як «бабуся». Під час ритуального вживання трави дурман, традиційно вимовляється молитва: « Бабуся, зроби нам ласку, і вилікуй хворобу [ім'я людини]. Ми приносимо Вам дар себе, і хочемо подивитися, як хвороба залишить страждаючого. Ми впевнені, що Ви – це засіб лікування захворювань».

Насіння дурману звичайного використовується в ритуальному контексті з метою ворожіння та передбачення майбутнього. Цей ритуал відбувається так само, як грибний ритуал (див. Psilocybe Mexicana) у наступних дозах: чоловіки приймають тричі дев'ять насінин (= двадцять сім), а жінки тричі сім насінин (= двадцять один).

У Мексиці препарати на основі звичайного дурману продаються в магазинах магічних трав. Хоча такі угоди зазвичай відбуваються «під столом», оскільки католицьке населення країни вважає, що дурман звичайний та інші види дурману були створені дияволом (звідси й назва «диявольське яблуко»).

У Південній Америці дурман звичайний відомий під назвою сhamico. Сhamico походить від слова chamakani, що перекладається, як «віщун». Дурман смердючий, мабуть, має давню репутацію як пророчу рослину, що пов'язано з використанням трави дурман у пророчих ритуальних церемоніях. Племена Мапуче готують гарячий психоактивний напій із насіння дурману звичайного на лікування психічних захворювань.
У Північній Америці найбільш значущим використанням дурману смердючого, в ритуальному контексті, є приготування курильних сумішей у церемоніях передбачення та пророцтва. Насправді загальне сприйняття дурману смердючого у цих регіонах можна розглядати як лікарське та наркотичне.

У Європі дурман звичайний (а також інші види дурману) тісно пов'язаний з ритуалами вигнання темних сил, відьом і чаклунів. У Німеччині, Росії та Китаї насіння трав дурман додавалися до таких слабоалкогольних напоїв, як пиво та вино, щоб надати напоям потужні наркотичні властивості.

Медичні тексти Ацтек надають наступний опис лікарської рослини дурману звичайного: «Це рослина середнього розміру, з круглим, зеленим листям. Рослина має насіння. Рослина не їстівна. Спробувавши його, воно паралізує, змушує заплющити очі, стискає горло, стримує голос, змушує пити. Неможливо помітити, коли він сп'янить. Ти заплющуєш очі і провалюєшся. Очі заплющені весь час. Ти стаєш жорстким та німим. Звільнитися від рослини можна. Необхідно вжити трохи вина».

Племена Майя підсмажують листя дурману звичайного на глині або металевому диску. Суміш із сухого листя дурману смердючого застосовують зовнішньо для лікування болю різного типу: м'язові болі, біль у суглобах, ревматизм. Крім того, народне медичне застосування дурману звичайного повністю збігається із застосуванням дурману індіанського (Datura innoxia).

У Перу і Чилі, вживають чай з листя дурману смердючого як місцевий анастетик, щоб полегшити головний біль, мігрені і т.д. Племена Мапуче використовують чай зі свіжого листя дурману звичайного, як засіб для лікування зубного болю, а також для лікування захворювань кишково-шлункового тракту. В цілому, медичне застосування звичайного дурману дуже багатогранне, оскільки рослина використовується не тільки для лікування різних типів болю, але і для лікування запалень, невритів, і навіть ракових захворювань.

У штаті Уттар-Прадеш (Індія), сік, видавлений зі свіжих плодів звичайного дурману, втирається в шкіру голови для лікування лупи. У Південно-Східній Азії коріння дурману смердючого використовується при укусах шалених собак і диких тварин, у той час як листя дурману курять для лікування астми.

У всьому світі, дурман звичайний розглядається як афродизіак, і як засіб для лікування астми. При використанні дурману звичайного для лікування астми необхідно курити сушене листя/насіння, або ж вдихати дим у вигляді інгаляцій. На Канарських островах, де цей вид вживання звичайного дурману відомий як santos noches, що в перекладі означає «свята ніч».

На початку нового часу дурман смердючий використовувався для приготування любовних напоїв з збуджуючим ефектом. Також ці напої було рекомендовано вживати при психічних розладах та інших захворюваннях.

У деяких районах Франції та Німеччини, сушене листя, а також насіння дурману звичайного використовуються як домашній засіб від зубного болю, утрудненого дихання та інших захворювань хронічного характеру. Для лікування зубного болю свіже насіння дурману звичайного кладеться на хворий зуб і притискається. І тут трава думан діє, як анальгетик. Сушене листя дурмана звичайно курять у вигляді сигарети. При лікуванні астми рекомендується куріння кількох листків дурману смердючого один раз на день. Існує відома настойка на основі дурману смердюче під назвою Seminum Stramonii. Фармацевти рекомендують вживати по п'ятнадцяти крапель двічі-тричі на

день. Цей засіб вважається ефективним для боротьби з патологічно підвищеним статевим бажанням, німфоманією та сатиріазом (болюче посилення статевого потягу у чоловіків).

У Перу, листя звичайного дурману застосовуються зовнішньо як пінка для вмивання для лікування головного болю і мігрені. Також у цій країні існує промислове виробництво парфумів під назвою Chamico. Цей запах традиційно використовується для підвищення власної привабливості та чоловічої потенції. Ці парфуми розглядаються як любовна магія. Невідомо, чи виробляється цей парфум за допомогою дурману. Тим не менш, інструкцією до парфумів, що додається, є «молитва chamicо парфумам», яка посилається на свої гіпнотичні ефекти.

У Європі дурман звичайний широко використовується з лікувальною метою з вісімнадцятого століття. Цигарки на основі сушеного листя дурману смердючого використовуються як засіб для лікування астми та психічних захворювань з кінця ХХ ст.

У гомеопатії дурман звичайний використовується для лікування таких захворювань, як кашлюк, астма, невралгія та нервове збудження.

Попередження! Перед початком лікування слід порадитися з лікарем. При застосуванні дурману звичайного необхідно суворо дотримуватись дозування!

У разі отруєння спостерігаються почастішання серцебиття, галюцинації, безпричинний сміх, сухість у роті, нудота, блювання, головний біль, тимчасова втрата зору, можливі судоми, сильне нервове збудження, значне тимчасове погіршення короткочасної пам'яті.
В якості першої допомоги необхідно спробувати викликати блювоту і зробити промивання кишечника. Для детоксикації можна надати порошок деревного вугілля, викликати швидку допомогу. Симптоми отруєння при лікуванні можуть тривати 1-2 дні, а розширення зіниць може бути тиждень і більше.
Лікувальні властивості дурману. Дурман має спазмолітичну, болезаспокійливу, заспокійливу дію. Його настій приймають при захворюваннях верхніх дихальних, жовчних шляхів, шлунково-кишкового тракту. Настій листя рекомендують при бронхіальній астмі, що довго не проходить судомному кашлі.

Настій і настойку використовують, як заспокійливий засіб, при розладі центральної нервової системи, психічних захворюваннях, неврастенії, задишці, епілепсії, спазмах, порушенні мовлення, судомах, підвищеній статевій збудливості, гикавці, морській хворобі, при болючій напрузі статевого члена без його збудливості.

Дурман звичайний - вважається дуже радикальним засобом при частковому випаданні матки і товстої кишки (роблять примочки, сидячі ванни, спринцювання, клізми), а також при тривалому ревматизмі.

Настоянку застосовують, як знеболювальне, при забитих місцях, ревматизмі, невралгії. Відвар насіння використовують для полоскань при запаленні слизової порожнини рота, горла, для розтирання при запаленні лімфовузлів, маститі, мастопатії, пухлинах від удару, для спринцювання при запаленні яєчників і жіночих статевих органів.

Рецепти.

При судомному кашлі, сильній перепочинку, бронхіальній астмі сушене листя дурману подрібнюють на порошок. Приймають порошок тричі на день на кінчику ножа. Для полегшення стану хворого при бронхіальній астмі йому можна також вдихати дим від згорілого листя дурману.

При випаданні прямої кишки настій листя дурману використовують для сидячих ванн. Для цього 20 грн. сухої сировини заливають склянкою окропу і, настоявши близько години, виливають у цебро з теплою кип'яченою водою.

Настій листя дурману для розпіраторного лікування: 2 столові ложки сухого подрібненого листя дурману заливають 200 мл окропу, готують на водяній бані 5 хв. Протягом 15-20 хвилин вдихають пари через носа при бронхіальній астмі.

Відвар листя дурману для спринцювання та клізм: 1 чайна ложка сухого подрібненого листя на 500 мл окропу, варити 5 хв на повільному вогні, настояти 20 хв, процідити. Спринцювання чи клізми проводити 1 раз на день (до 3-х тижнів).

Спазмолітичний засіб Астматол - порошок (або сигарети), що складаються з листя блекоти (1 частина), листя беладони (2 частини), листя дурману (6 частин), нітрату натрію (1 частина). При бронхіальній астмі – вдихають дим від спалюваного астматолу.

Астматин - комбінований препарат. Складається з висушеного листя дурману (8 частин), сушеного листя блекоти (2 частини), натрію нітрату (1 частина). Випускають у вигляді цигарок. В упаковці по 20 шт.

Щоб видалити небажане волосся з певної частини шкірного покриву, потрібно взяти 150 грам сировини дурману і прокип'ятити його в 1 літрі води до отримання міцного однорідного відвару. Таким відваром змащують потрібні ділянки тіла. Він зберігається тривалий час, не псуючись і не втрачаючи своїх властивостей.

Протипоказання
До складу дурману звичайного входять такі алкалоїди, як скополамін, гіосціамін, атропін. Його препарати можна використовувати лише за призначенням лікаря та у дуже обережних дозуваннях, щоб не отримати отруєння. Його можна розпізнати за сухістю шкіри та слизовою оболонкою порожнини рота, осиплості голосу, сильною спрагою, нудотою, блюванням, нервовим збудженням, галлю.

цинаціям, переривчастому пульсу.

Тяжкіші випадки можуть супроводжуватися судомами і зникненням реакції зіниці на світло. Деякі симптоми отруєння можуть з'явитися через 10 хвилин, а деякі розвиваються протягом 15 годин. Коли внаслідок лікувальних заходів вони зникають, зіниці можуть залишатися розширеними до тижня та більше.