Меліса лимонна (30 шт.) / Melissa officinalis

Ефективність: Про лікувальні властивості цієї рослини було відомо ще 3000 років тому. Ще Авіценна писав, що меліса бадьорить і зміцнює організм, допомагає при закупорці мозку та усуває поганий запах із рота.

З лікувальною метою використовують наземну частину рослини з квітками, без нижніх здерев'янілих частин стебла. Її заготовляють перед початком цвітіння і швидко сушать у приміщенні, що добре провітрюється.
У медицині застосовують мелісу при захворюванні шлунка, неврозах серця, гіпертонії, астмі, судомах, як тонізуючий засіб. Вона заспокоює нервову систему, збуджує апетит, полегшує кольки, спричинені затримкою газів, припиняє блювання. Рекомендується при мігрені, безсонні, підвищеній статевій збудливості, при нервовій слабкості, хворобливих менструаціях, висипах на шкірі.

Зовнішньо настій меліси застосовується для припарок і компресів при фурункулах і полоскань при запаленні ясен, при зубному болю. Вона входять і до складу ароматичних ванн, а також використовується як засіб, що покращує обмін речовин в організмі.

Рецепти.

Настій меліси лікарської (всередину): 8 чайних ложок подрібненої трави меліси заливають двома склянками окропу, витримують протягом півгодини в добре закритому посуді або термосі, потім процідити. Це буде добова доза. Настій для припарок готують із подвійної кількості сировини.
Приймають мелісу також при токсикозі вагітних, недокрів'ї, як лактогенний засіб, при подагрі.
З листя меліси народні лікарі здавна готують настої, що застосовуються при запамороченні та головному болю, болях у серці, при меланхолії та недокрів'ї.

Середня доза прийому меліси – 1 ст. ложка трави на склянку окропу, настоюють 7-10 хв. і п'ють лише теплий та свіжоприготовлений настій (підігрівати не можна). Цей чай найкраще пити перед сном, не менш як через годину після їжі. До склянки чаю можна додати чайну ложечку меду.
Якщо вас турбують болі в шлунку, то заварювати мелісу краще навпіл з м'ятою перцевою. Напар меліси виявляє спазматичну та газорозганяючу дію при функціональних захворюваннях кишечника.

Після її прийому заспокоюються кольки від затримки газів, покращується виділення шлункового соку. Прийом такого чаю рекомендують при колітах та здутті кишечника, при вегетосудинній дистонії, при всіх нервових хворобах, безсонні, переляку, підвищеній статевій збудливості.

Зовнішньо настій, відвар, настоянку, кашку зі свіжого листя меліси призначають також при поліартриті, паралічах, забитих місцях, виразках.

Спиртова настоянка меліси (на горілці чи спирті) готується у співвідношенні 1:5. Приймають внутрішньо по 15 крапель 3 десь у день. Меліса також використовується в парфумерній та харчовій промисловості.
поліартриті трави меліси: 10 г сухої подрібненої трави залити 1 склянкою води і кип'ятити протягом 10 хвилин. Потім процідити та пити по 1 чайній ложці 3 рази на день при деяких формах астми, захворюваннях шлунка, неврозах серця, дихальних шляхів.
Використовують її як протиблювотний засіб у вагітних при токсикозі, хворобливих менструаціях та клімактеричних неврозах, при запаленні придатків, а також при підвищеній статевій збудливості: 10 г сухої подрібненої трави меліси залити 1 склянкою окропу, настояти 1 годину. Потім процідити та пити по 0,5 склянки 3 рази на день.

Вона корисна при дієтичному харчуванні: при поганому травленні, відсутності апетиту, при перевтомі. Листя і траву меліси перед цвітінням або на самому його початку вживають в їжу як пряну приправу (у свіжому та сухому вигляді). Її додають у салати, супи, соуси, овочеві гарніри всіх видів, до страв із птиці та риби.

З меліси готують смачні тонізуючі та освіжаючі напої з ревенем, м'ятою або іншими компонентами. Додають її також і при консервуванні овочів, особливо делікатесних, ароматизують чай та оцет. Крім цінних харчових та лікувальних властивостей, які має меліса, вона є чудовим медоносом.

Протипоказання

Для застосування меліси є одне протипоказання – артеріальна гіпотензія.